Вірменська кухня одна з найдавніших кухонь в Азії і
найстародавніша в Закавказзі. Це підтверджують вчені, археологічні
розкопки яких говорять про те, що вірменській кулінарії понад дві тисячі
років — і вона зуміла зберегтися до наших часів. При цьому треба
врахувати, що вірменський народ до радянських часів перебував у вкрай
несприятливих умовах, був позбавлений своєї державності, єдності
території. Річ у тім, що, сформована в VI ст. до н. е., Вірменська
держава вже у II ст. до н. е. розділилася на західну і східну частини й
стала залежною спочатку від римлян, персів, візантійців, арабів, а з VII
ст. н. е. кілька сторіч зазнавала чужоземних завоювань, у тому числі з
боку арабів, монголів, турків та іранців. З XVII до початку XIX сторіччя
Вірменія була поділена між Туреччиною та Іраном. У цей період
господарство Вірменії занепало, але духовна й матеріальна культура не
змінилася. Не загинула й вірменська кухня. Навпаки, вірмени зробили свій
внесок у кухню турків-сельджуків, тож багато питомо вірменських страв
стали пізніше відомі в Європі через турків як нібито страви турецької
кухні (наприклад, долма). Більш того, не тільки на території власне
Вірменії, але й у численних колоніях, створених в Азії та Європі
вірменами, які туди переселилися, тобто далеко на чужині, вірменська
кухня, як і інші національні особливості вірменського народу, зберегла
свої типові риси.